ви добрі пани, пануйте над нами й далі
Мне бы ни к чему не прикасаться и ничего не говорить. Есть не могу, даже вода со странным привкусом. Вместо снов - галлюцинации. Самые настоящие, вроде бы. Хочу уйти и не возвращаться сюда больше никогда. Но не могу: мне еще долго нужно быть здесь.

За двадцать хвилин до початку. Перші прояви - через 15-30 хвилин після закінчення. Ти знаєш, що з кожною хвилиною тобі ставатиме все гірше? Але ти не винен. Ніхто не винен. Погані речі стаються, багато-багато поганих речей. Мене не хвилює це. Лише те, чи зможу я колись співати. Я знаю, що ні, але все одно не вірю. Я хочу бути здоровою. Я хочу чути звук саме звідти, звідки він лунає, а не так, як зараз. Я хочу жити. Я хочу бути сама. Мені холодно. І страшно. Останнім часом мої думки перетворилися на один великий страх. Я навіть ходити нормально не можу. Я згораю. Я справді не знаю, чи доживу я до вівторка. Я навіть не знаю, який сьогодні день і коли буде цей самий вівторок. Я не хочу бути такою. Погано бути такою. Я не хочу це обличчя, ці руки та ці спогади. Не хочу.